RSS    .:::23.11.2014 :::.   

 


 

 

 

Районна влада

Іванівська районна державна адміністрація

Місцезнаходження: 67200, Україна, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка, вул. Леніна, 93, тел. (04854)3-11-63

Голова райдержадміністрації :

Бянова Наталя Анатоліївна

Іванівська районна рада

Місцезнаходження: 67200, Україна, Одеська область, Іванівський район, смт Іванівка, вул. Леніна, 93, тел.(04854)3-12-55

Голова районної ради :

  Мазур Олексій Іванович

Загальні відомості про район

 

ІВАНІВСЬКИЙ район засновано у 1923 році.

Районний центр –

смт Іванівка.

Населення:       27 200 чол.

Площа: 1 162 км2.

Густота населення:

23,4 осіб/км?

Телефонний код:         

+380-4854.

Поштові індекси: 67200—67253.

Відстань від райцентру до

 м. Одеса:

 - залізницею82 км ;

 - автошляхом - 71 км .

Іванівський район розташований в центральній частині Одеської області. Район межує з Ширяєвським, Роздільнянським, Березівським, Біляївським, Комінтернівським та Великомихайлівським районами Одеської області. Рельєф району в цілому являє собою підвищену хвилясту рівнину Причорноморського подолу. У центральній частині району протікає ріка Великий Куяльник, що впадає в Куяльницький лиман, у західній частині - ріка Малий Куяльник і її ліва притока ріка Середній Куяльник, що впадають в Хаджибейський лиман. Землі Іванівського району діляться на такі основні категорії:

1.     Землі сільськогосподарського призначення ( 101125,07 га) в т.ч.: рілля, перелоги – 78649,08 га; багаторічні насадження – 824,42 га; сіножаті – 2810,77 га; пасовища – 18653,70 га; під господарськими будівлями і дворами – 946,77 га; під господарськими шляхами і прогонами – 932,5 га .

2.     Землі лісогосподарського призначення – 675,62 га.

3.     Землі житлової та громадської забудови – 3772,07 га.

4.     Землі водного фонду: болота – 638,7 га ; відкриті землі без рослинного покрову або з незначним покровом – 1713,65 га ; природні водотоки – 411,7 га ; штучні водотоки – 99,3 га ; озера, водойми, лимани – 26,3 га ; ставки – 354,02 га .

В результаті реформування колективних сільськогосподарських підприємств на території району створено 191 в т.ч.: 15 товариств з обмеженою відповідальністю; 159 фермерських господарства; 17 інших формувань.

Населення району мешкає в 46 населених пунктах (з них 3 селища), що входять до складу 3 селищних і 10 сільських рад.

Район має розгалужену мережу автошляхів. Протяжність автошляхів загального користування складає 590 км.

Через територію району проходить залізнична магістраль зі станціями Буялик і Червонознам’янка. Загальна довжина залізничних шляхів 110 км.

 Іванівський район є багатонаціональним. У районі проживають українці, росіяни, болгари, молдовани, білоруси і інші національності. У селах Червонознам’янка, Шерове, Благоєве та селищі Петрівка проживають представники болгарської культури. Більше 200 років тому ці села заснували переселенці з Болгарії. Болгарська культурна спадщина підтримується в с. Червонознам’янка. У селі постійно проводяться обрядові, національні заходи "Бабин день", "Масляниця", "Івана Купала", "Покрова", "Папіруда ляда", в ході яких використовується болгарський етнічний фольклор. Фольклорний ансамбль "Яворина", в якому в 2007 році надано звання "Народний" поширює серед жителів села і району кращі зразки народної спадщини. Народний ансамбль української пісні "Калинонька" (смт Радісне) і народний ансамбль російської пісні "Дуняша" (смт. Іванівка) протягом 20 років пропагують російські і українські пісні та культуру рідного краю. Традиційним стало проведення збору болгар в с. Благоєво, під час якого просліджується збереження культурної спадщини корінного населення, національної кухні (баниця, курбан). Більшість тих, що проживають в Іванівському районі – це українці, потім росіяни, болгари і ін.

Історична інформація

Возникла Ивановка в конце XVIII в. на землях майора Баранова, получившего в 1793 году от царского правительства 3,1 тыс. десятин{ЦГВИА СССР, ф. ВУА, оп. 1, д. 18727, ч. 2, л . 9.}. В первой половине XIX в. населенный пункт назывался Малой Барановкой. Село росло за счет притока крестьян, бежавших от жестоких притеснений помещиков из центральных губерний России и Украины. По данным седьмой ревизии его население в 1815 году составляло 432 души обоего пола. К тому времени в селе было 80 дворов{Скальковский А. А. Опыт статистического описанния Новороссийского края, т. 1, с. 249.}. В 1826 году, когда Малая Барановка получила статус местечка, количество жителей здесь увеличилось до 1,9 тыс. человек{Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. 14, с. 486.}. За участки земли, на которых крестьяне и ремесленники строили свои дома, владелец местечка брал большую арендную плату, все время увеличивая ее размеры. Во второй четверти XIX в. через Малую Барановку проходил почтовый тракт из Одессы на Балту, а в ней самой находилась почтовая станция{Географическо-статистический словарь Российской империи, т. 5, с. 962.}. В этот период местечко стало значительным торговым центром в Херсонской губернии. Здесь регулярно собирались базары и несколько раз в году устраивались ярмарки. Продавая на них скот, скупленный у помещиков и крестьян из отдаленных районов Херсонщини, местные купцы и ростовщики наживали таким образом большие барыши{Гуржій І. О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні, с. 119.}. Приезжие купцы скупали в местечке целые партии сельскохозяйственной продукции для сбыта на ярмарках северных районов России{Списки населенных мест Российской империи, т. 47. Херсонская губерния. СПб., 1868, с. LXXIV.}.

Уже в дореформенные десятилетия, когда помещики Херсонской губернии начали все шире использовать в своих хозяйствах вольнонаемный труд, Малая Барановка, как и другие местечки губернии, являлась рынком найма сельскохозяйственных рабочих. Здесь во время весенних ярмарок нанимались на работу крестьяне, приходившие из северных и южных губерний Украины, а также местные малоземельные крестьяне и разорившиеся ремесленники.

В 1858 году владельцем местечка стал шляхтич Ян Лемпер, и оно получило название Яновки. Заинтересованный в развитии торговли, помещик разрешил купцам без оплаты земельных участков строить на главной улице большие дома. В то же время он категорически запретил строиться здесь беднякам. Безземелье и малоземелье, нищета служили почвой для поддержки яновцами революционной пропаганды народников. В конце 70-х годов XIX в. в Яновке побывал член народнического кружка петербургский студент А. Домикели. Беседуя с жителями П. Грудницким и М. Железняком, он говорил о несправедливости реформы, называл помещиков «пиявками» и убеждал в скором перераспределении земли, которое готовят в Петербурге студенты, защищающие интересы крестьян{ЦГИА УССР в Киеве, ф. 385, оп. 1. д. 188, л . 101.}.

Во второй половине XIX в. в Яновке продолжала развиваться торговля, которой к началу 80-х годов занималось больше половины работоспособного населения местечка. Хлебопашество было уделом лишь третьей части жителей. В 1882 году из 1153 душ взрослого населения Яновки торговлей занимались 779 жителей, хлебопашеством — лишь 308, ремеслом — 42 человека{Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 1. Одесский уезд, приложение, с. 24.}.

В то же время Яновка оставалась одним из известных рабочих рынков Херсонской губернии{Лугова О. І. Сільськогосподарський пролетаріат півдня України в період капіталізму, с. 136.}. Перед началом весенне-полевых работ в местечко ежегодно приходили крестьяне из Киевской, Подольской, Полтавской, Черниговской, Орловской, Тульской и других украинских и русских губерний в надежде наняться на сельскохозяйственные работы в помещичьи хозяйства. По данным лечебно-продовольственного пункта, организованного в Яновке в начале 90-х годов прошлого века Херсонским земством для пришлых рабочих, выходцы из Киевской губернии составляли 35,7 проц., из Орловской — 20,3 проц.; Подольская, Полтавская и другие украинские губернии давали 19 проц. наемных рабочих, местные же крестьяне Херсонской губернии — 9,8 проц. общего количества батраков {«Сборник Херсонского земства», 1895, № 7, с. 71—73.}.

Пришлые рабочие попадали в крайне тяжелое положение. Люди после 3—4-недельной дороги собирались на трактирном дворе, где находился лечебно-продовольственный пункт. Во дворе не было даже навеса для защиты от дождя. Здесь же варилась пища. Больных земский врач осматривал под открытым небом. Для их лечения лекарств он почти не имел. Из 62 руб. 30 коп., выделенных в 1893 году на содержание пункта, за 6 недель на медикаменты было израсходовано всего 1 руб. 70 копеек{Там же, № 8, с. 75.}.

По имеющимся данным, количество крестьян, прибывавших в Яновку в поисках работы, ежегодно росло даже в то время, когда приток населения на другие рабочие рынки Херсонской губернии уменьшался. Так, с 1894 по 1897 год число их увеличилось с 311 до 1444 человек{Лось Ф. Е. Формирование рабочего класса на Украине и его революционная борьба в конце XIX и в начале XX ст., с. 64.}. Сюда приходило много людей, не нашедших работы на рынках Одессы, Херсона и других городов. В работе «Развитие капитализма в России» В. И. Ленин писал, что наняться на работу на юге Украины было нелегко даже в урожайные годы{Ленин В. И. Полное собрание сочинений, т. 3, с. 240.}.

В Яновку и на другие рабочие рынки Херсонской губернии прибывало много 10—15-летних детей из Киевской и Черниговской губерний. Они были из беднейших семей, которые уже с малолетства посылали их батрачить{Тезяков Н. И. Рынки найма сельскохозяйственных рабочих на юге России в санитарном отношении и врачебно-продовольственные пункты, в. 1—2. СПб.. 1902, с. 92.}.

В пореформенный период с каждым годом ухудшалось экономическое положение яновской бедноты, заметно росло количество безземельных крестьян, что способствовало значительному увеличению числа батраков из местных жителей. Обедневшие мещане Яновки стремились наняться на разные сельскохозяйственные работы. По данным Яновского лечебно-продовольственного пункта во 2-й половине 90-х годов среди сезонных работников местные составляли свыше 30 проц. от общего количества тех, кто продавал свои рабочие руки на рынке{Лугова О. І. Сільськогосподарський пролетаріат півдня України в період капіталізму, с. 120.}.

Взято з сайту http://odesskiy.com/.

 

СИМВОЛІКА РАЙОНУ

Зміст і опис символіки

Іванівського району Одеської області

(Із змінами, внесеними згідно із рішенням районної ради

N 359 – V від 13.05.2010)

Символіка кольорів

1) Золото – символ багатства, сили, сталості, вірності, надійності.

2) Срібло – символ невинності й чистоти.

3) Синій – символ краси, ясності, м’якості, шляхетності, величі, чистоти помислів, духовності, мудрості, добробуту.

4) Червоний – символ любові, великодушності, сміливості, хоробрості, безстрашності, теплоти, мужності, животворчих сил.

5) Зелений – символ надії, достатку, волі.

6) Чорний – символ освіченості.

Символіка гербових фігур

Чумак на возі з волом – символізує Чумацький шлях, який пролягав територією сучасного Іванівського району.

Вітряні млини – символ історичного розвитку району, працелюбності людей, які проживають на його території.

Гілочка акації – символізує захищене навколишнє природне середовище, мальовничу місцевість та красу.

Пшеничні колоски – символ багатства, землеробства. Символізує степову частину Іванівського району, хліборобство, зернове господарство.

Соняшник – символ родючості, достатку, впевненості в майбутньому.

Опис герба

Герб Іванівського району Одеської області має форму прямокутного, закругленого знизу, двічі скошеного зліва щита із зеленим, синім та зеленим полями. Пропорція 5:6. (Перший абзац розділу 4 додатку 1 в редакції рішення 359 – V від 13.05.2010)

Основна гербова фігура – зображення золотої фігури чумака на возі з волом. Крім чумака на возі зображені мішки, в яких перевозилася сіль. У правому верхньому куті – три діагонально розміщені фігури вітряних млинів жовтого кольору, у лівій нижній частині – діагонально розміщена золота гілочка акації, цвіт акації – містить елементи білого та червоного кольорів. Внутрішній зелено-синій щит обведений золотою обмілявкою.

Навколо правої та лівої сторін щита вертикально розміщені фігури вінків золотого колосся у поєднанні з соняшниками, що доведений вище горішньої горизонтальної лінії щита із заокругленням у його нижній частині.

Над верхньою частиною щита розташований пропорційний візерунок жовтого кольору, що в’ється з незначним виступом вгору.

Навколо нижньої частини щита розміщена стрічка, яка містить національні українські блакитно-жовті кольори, пропорційно розподілені по діагоналі – у верхній частині блакитний, в нижній – жовтий. Вздовж центральної частини стрічки розташований напис “ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОН”.

Під стрічкою розміщений рушник із зображенням орнаментів трьох основних національностей району: української, російської та болгарської.

Малим гербом є щит, що описаний, без зовнішніх елементів – вінка золотого колосся у поєднанні з соняшниками, візерунка жовтого кольору, пропорційно розміщеним над верхньою частиною щита, стрічки із зображенням національних блакитно-жовтих кольорів, що містить напис “ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОН” та рушника із зображенням орнаментів трьох основних національностей району: української, російської та болгарської.

Зміст (статут) герба

Герб є символом Іванівського району Одеської області, який втілює його географічне місцерозташування в зоні Степової України, історичні традиції, природні особливості, господарську направленість, а також є зовнішнім атрибутом влади.

Чумак на возі з волом є найвиразнішим символом району, оскільки символізує Чумацький шлях, який пролягав територією сучасного Іванівського району.

Опис прапора

Прапор Іванівського району Одеської області – це прямокутне полотнище зі співвідношенням 2:3. Три смуги вертикального розташування. Перша – зелена, друга – жовта, третя – синя. На центральній жовтій смузі розміщений малий герб району. Співвідношення смуг прапора 3:4:3.

Зміст (статут) прапора

Прапор Іванівського району Одеської області є офіційним атрибутом місцевого самоврядування, символом єдності територіальних громад сіл і селищ Іванівського району та взаєморозуміння його мешканців.

Прапор є втіленням духовної височини, спрямованості до моральних ідеалів, сталості розташування.

 

 

 

 
 

 



21.11.14 Сини пишаються батьком-героєм. ...

21.11.14 Пам'ятаємо загиблих під час масових акцій протесту в листопаді 2013 – лютому 2014 років. Слава Україні, героям слава! ...

18.11.14 Шановні жителі Іванівського району! ...

17.11.14 Про функціонування Центру надання адміністративних послуг в Іванівському районі ...

13.11.14 Новини ...

13.11.14 Навчання керівників структурних підрозділів, апарату райдержадміністрації та осіб, зарахованих до кадрового резерву на посади державних службовців ...

10.11.14 Проведення Чемпіонату Іванівського району з волейболу сезону 2014 року ...

10.11.14 Інформація про проведення Чемпіонату району з футболу сезону 2014 року ...

07.11.14 Все з часом відбудується – головне зберегти мир і цілісність держави ...

07.11.14 З відповідальністю до кожного питання ...

31.10.14 Заплановані заходи ...

31.10.14 70-та річниця визволення України від фашистських загарбників ...

22.10.14 Про виготовлення та передачу списків виборців для голосування на позачергових виборів народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. ...

21.10.14 Апаратна нарада з головами сільських, селищних рад ...

21.10.14 Інформація про проведення змагань спартакіади серед організацій Іванівського району в 2014 році ...


 Розробка, дизайн та розміщення: КП "Обласний інформаційно-аналітичний центр" © | телефон (0482) 429820 | 2011 р.