Запитання-відповіді

Питання:

Чоловік заявниці сплачував аліменти на дітей у мізерному розмірі. Чи має право жінка на тимчасову державну допомогу дітям?

Відповідь:

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №189 передбачено надання тимчасової державної допомоги дітям.

Ця допомога призначається одному з батьків дитини в такому разі:

- якщо місце проживання одного з батьків дитини невідоме;

- один з батьків дитини ухиляється від сплати аліментів і рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується;

- один з батьків дитини не має можливості її утримувати (перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, в місцях позбавлення волі, психіатричному закладі,проходить судово-медичну експертизу і не може забезпечити дитині повноцінне утримання та виховання).

Державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, надається на кожну дитину у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

У 2007 році розмір зазначеної допомоги становить : на дитину до 6 років – 130,20 грн., з 1 квітня – 138,90 грн., з 1 жовтня – 141 грн.; на дитину від 6 до 18 років – відповідно 167,40 грн., 178,50 грн. та 181,20 грн.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, що передбачено частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, тимчасова допомога призначається в розмірі різниці між 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, та визначеним розміром аліментів.

Якщо під час призначення тимчасової державної допомоги дітям буде виявлено можливість стягнення аліментів з батька дитини, сплачені суми тимчасової допомоги буде стягнуто з боржника в судовому порядку.

Отже, заявниця не має права на тимчасову державну допомогу, оскільки батько дітей не ухиляється від сплати аліментів, сплачує їх щомісяця, але в меншому розмірі. Їй потрібно звернутися до державного виконавця, оскільки він зобов’язаний контролювати правильне та своєчасне відрахування утриманих сум аліментів стягувачам (ст.73 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання:

Заявниця перебувала на обліку в центрі зайнятості і була знята у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зареєструватися повторно в центрі зайнятості повинна впродовж місяця після виповнення дитині 3-х років. У цей час перебувала на листку непрацездатності по вагітності та пологах за другою дитиною. Чи залишається право на виплату допомоги по безробіттю ?

Відповідь:

Жінки зареєстровані, як безробітні, що мають право на призначення допомоги по вагітності та пологах на підставі довідки встановленого зразка, не пізніше дня, що настав після закінчення строку, зазначеного в довідці, письмово повідомляють центр зайнятості про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку або продовжити пошук роботи за сприяння державної служби зайнятості.

Якщо жінка подала письмову заяву про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, картка закривається, а жінці видається довідка встановленого зразка для подання в орган соціального захисту населення за місцем проживання для отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Якщо жінка не відвідує центр зайнятості без поважних причин протягом 30-ти календарних днів, після закінчення строку, зазначеного в довідці для призначення і виплати державної допомоги по вагітності та пологах жінкам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, картка закривається.

Отже, жінка зобов’язана повідомити центр зайнятості про те, що вона знаходиться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами. Також вона повинна письмово повідомити центр зайнятості не пізніше дня, що настав після закінчення строку, зазначеного в довідці у зв’язку з вагітністю та пологами, про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 3- річного віку. Якщо цього не було зроблено, то жінку знімають з обліку за невідвідування центру зайнятості без поважних причин 30-ти і більше календарних днів і вона може втрати право на отримання залишку допомоги по безробіттю.

Питання:

Яке грошове забезпечення батькам – вихователям у прийомних сім’ях?

Відповідь:

З 1 січня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №81 запроваджено новий механізм призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а також грошового забезпечення батьків-вихователів і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за рахунок коштів державного бюджету.

Державна соціальна допомога на дітей призначається в грошовій формі батькам- вихователям на кожну дитину - вихованця і прийомним батькам на кожну прийомну дитину.

Грошове забезпечення призначається кожному з батьків - вихователів чи одному з прийомних батьків.

Призначення соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюється з моменту влаштування дитини у дитячий будинок сімейного типу або прийомну сім’ю до досягнення дитиною 18-річного віку, а у разі навчання за денною формою у вищих навчальних закладах 1-4 рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах – до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку.

Розмір соціальної допомоги становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (без врахування пенсій, аліментів, стипендії чи державної допомоги) з 1 жовтня 2007 року:

- на дітей віком до 6 років - 940 грн.;

- на дітей віком від 6 до 18 років – 1208 грн.;

- на осіб від 18 до 23 років, які навчаються – 1136 грн.

Розмір грошового забезпечення батькам-вихователям становить 35 відсотків від двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку на кожну дитину - вихованця чи кожну прийомну дитину і не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги.

Сумарний обсяг грошового забезпечення не повинен перевищувати п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи і розподіляється між батьками – вихователями рівними частинами за їх згодою.

Розмір забезпечення одному з прийомних батьків не повинен перевищувати півтора прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Питання:

Про порядок повернення колишніх батьківських земель у користування заявників.

Відповідь:

Заявникам роз’яснено, що згідно з пунктом 4 статті 78 Земельного кодексу України, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельного кодексу України), не повертаються. У разі незгоди, заявникам рекомендовано вирішувати спірне земельне питання у судовому порядку.

Питання:

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (встановлено ст.118 Земельного кодексу України).

Відповідь:

1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

3. Громадяни – працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

5. Передача земельних ділянок у власність громадянам – працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п’ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

7. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Додатково повідомляємо , що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Питання:

Як нараховується сума до пільгової виплати, якщо у особи декілька пільг?

Відповідь:

При співпаданні пільг в декількох категоріях, пільговик сам визначає, якою пільгою буде користуватись на відповідну послугу та повідомляє надавача послуг. Решта пільг, що не співпадають у декількох законах поширюються незалежно від вибору попередньої пільги.

Питання:

Який порядок передачі в оренду земельних ділянок? Які права та обов’язки має орендар земельної ділянки?

Відповідь:

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст. 124 Земельного кодексу України. Частинами першою та третьою цієї статті встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 118, 123 цього кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно- епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи щодо об’єктів, які їй підлягають, подаються до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його в місячний термін і, у межах своїх повноважень, визначених цим кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов’язки орендаря земельної ділянки. Зокрема, нормами зазначеної статті встановлено, що орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Відповідно до вищевикладеного, надання земельних ділянок в оренду громадянам і юридичним особам у межах населеного пункту здійснюється на підставі рішення органів місцевого самоврядування за проектами відведення.

Зведення будівель і споруд на орендованій земельній ділянці здійснюється на підставі відповідного дозволу орендодавця за проектами, які погоджені у встановленому порядку.

Питання:

Чи вважається сертифікат на право на земельну частку (пай) правовстановлюючим документом, який дає право на складання державного акта на право власності на землю?

Відповідь:

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Питання:

Яким чином регулюється питання отримання права власності на земельну ділянку на ім’я спадкоємців?

Відповідь:

До 1 січня 2002 року передача у приватну власність громадянам земельних ділянок здійснювалась відповідно до Земельного кодексу України (1992 року) та Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р. № 15-92.

Відповідно до ст. 3 згаданого Декрету право власності громадян на земельну ділянку виникало з моменту прийняття відповідного рішення місцевою радою.

Разом з тим громадяни могли посвідчити своє право власності на землю державним актом, що давало можливість здійснити відчуження земельної ділянки.

З прийняттям нового Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.02, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст. 126 Земельного кодексу України).

Якщо рішення про передачу у власність земельної ділянки прийняте до 01.01.2002 р., то громадяни мають право переоформити право власності на земельну ділянку на підставі зазначеного рішення та свідоцтва про спадщину.

У випадку, якщо рішення про передачу у власність земельної ділянки прийняте після 01.01.02, для складання державного акта на право власності на земельну ділянку заявнику необхідно звернутися із заявою до відповідної ради за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України право на безкоштовну передачу у власність земельної ділянки мають лише громадяни України.

Питання:

Як регулюється питання приватизації земельної ділянки, наданої в користування в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства?

Відповідь:

Створення та діяльність фермерських господарств в Україні регулюється Законом України “Про фермерське господарство”.

Зазначений Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про фермерське господарство” та аналогічної норми ст. 32 Земельного кодексу України громадянам України – членам фермерських господарств передаються безоплатно в приватну власність надані їм у користування земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Крім того, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства закріплені ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Якщо земельна ділянка попередньо була надана для ведення фермерського господарства, то відповідно до норм чинного земельного законодавства при приватизації цієї земельної ділянки членами господарства немає підстав для зміни цільового призначення земельної ділянки і, відповідно, у державному акті на право власності на земельну ділянку зазначають „для ведення фермерського господарства”.

Питання:

Як оформлюється земель­на ділянка спадкоємцем — іноземним громадянином?

Відповідь:

Якщо земельні ділянки для особистого підсобного господарст­ва, а також для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, право влас­ності на які посвідчено одним дер­жавним актом, успадковуються іноземним громадянином, то на­віть за відсутності кадастрових номерів такому громадянину видається свідоцтво про право на спадщину, а вже при зверненні до територіального органу Держкомзему про реєстрацію переходу права власності на земельні ді­лянки від спадкодавця до спадко­ємця, таким громадянином буде замовлено дві технічні докумен­тації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, кожній земельній ді­лянці буде присвоєно окремий ка­дастровий номер та видано грома­дянину два окремих державних акти на право власності на земельну ділянку. При цьому, від­повідно до частин четвертої статті 81 Земельного кодексу України,земельну ділянку для ведення особистого селянського господар­ства іноземний громадянин повинен відчужити протягом року з дня отримання і державної реєстрації державного акта, яким посвідчено право власності на неї.

Якщо у визначений строк іноземець, який успадкував земельну ділянку сільськогосподарського призначення і не відчужив її, в органів місцевого самоврядуван­ня з'являється підстава для припинення права власності на цю земельну ділянку (ст. 140 Земель­ного кодексу України). Здійснити це можна у судовому порядку.

Питання:

Чи можна нині за однією за­явою отримати безкоштовно у власність земельні ділянки для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і спо­руд, а також для ведення особис­того селянського господарства, й отримати один державний акт?

Відповідь:

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, за­цікавлені в одержанні безоплат­но у власність земельної ділянки із земель державної або кому­нальної власності для ведення фермерського господарства, ве­дення особистого селянського го­сподарства, ведення садівництва, будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дач­ного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповід­ної районної, Київської чи Сева­стопольської міської державної адміністрації або сільської, сели­щної, міської ради за місцезна­ходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються ці­льове призначення земельної ді­лянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графіч­ні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження зем­лекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та ви­сновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господар­ства).

Отже, бажаючи отримати де­кілька земельних ділянок з різ­ним цільовим призначенням у власність із земель запасу грома­дянин має подати клопотання (за­яву) на кожну з них окремо. При прийнятті позитивного рішення місцевою радою або відповідною державною адміністрацією, дер­жавний акт на право власності на земельну ділянку видається на одну земельну ділянку (частина шоста статті 126 ЗКУ).

Питання:

Як нараховується сума до пільгової виплати, якщо у особи декілька пільг?

Відповідь: 

При співпаданні пільг в декількох категоріях, пільговик сам визначає, якою пільгою буде користуватись на відповідну послугу та повідомляє надавача послуг. Решта пільг, що не співпадають у декількох законах поширюються незалежно від вибору попередньої пільги.

Питання:

Які існують підстави для набуття права власності на земельні ділянки громадянами України?

Відповідь:

Ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

д) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).Згідно зі ст. 8–12 Земельного кодексу України, розпорядження землями, що перебувають у спільній власності територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності належить до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Питання:

За якою процедурою органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів розглядають земельні спори?

Відповідь:

Заяву з приводу земельного спору, що надійшла від однієї із сторін, вказані органи мають розглянути протягом місяця від часу подання такого документу. Зацікавленим сторонам потрібно заздалегідь повідомити про час і місце розгляду справи. Якщо одна сторона не змогла бути присутньою на розгляді й не дала офіційної згоди на нього, питання переносять на повторний розгляд. Ще раз відкласти справу дозволено лише з поважних причин. Натомість якщо одна сторона не прибула на повторний розгляд і не вказала поважних причин, згадані органи починають розгляд справи й приймають щодо неї рішення. Текст рішення передають обом сторонам протягом 5 днів після його прийняття.

Питання:

Коли виникає право власності на земельну ділянку чи право користування нею?

Відповідь:

Власником земельної ділянки ви стаєте щойно після того, як одержите державний акт на право власності й зареєструєте його у відповідних органах. Форму такого документу затверджує Кабінет Міністрів України.

Якщо ж ви маєте право лише користуватися земельною ділянкою, то скористатися ним зможете лише після укладання договору про оренду.

Питання:

В яких випадках автомобіль отриманий від органу соціального захисту залишається члену сім'ї після смерті інваліда?

Відповідь:

На сьогодні механізм забезпечення легковими автомобілями, інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, визначається затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 Порядок забезпечення інвалідів автомобілями.

Відповідно до цього порядку забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється головним управлінням праці та соціальної політики обласної державної адміністрації або управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в області.

Автомобіль інвалідам надається на строк 10 років з правом його заміни після закінчення цього терміну.

У тому випадку, якщо інвалід експлуатує автомобіль понад 10 років і не звернувся за його заміною, після його смерті автомобіль залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживатиме та буде зареєстрованим за місцем проживання і реєстрації інваліда

Якщо строк експлуатації наданого автомобіля менший 10 років, після смерті інваліда він може бути залишений у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має наявність медичних показань для забезпечення автомобілем;

- проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління праці та соціальної політики або управління виконавчої дирекції.

При цьому, член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік для забезпечення автомобілем, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом і залишеного у користуванні його сім'ї.

В інших випадках член сім'ї інваліда може залишити собі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, за умови сплати вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношеності та суми, сплаченої за нього (стосується автомобілів, придбаних на пільгових умовах). Вказана сума сплачується до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

Питання:

Як нараховується плата за землю?

Відповідь:

Відповідно до ст.3 Закону України «Про плату за землю» плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель,підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Питання:

Що є об’єктом плати за землю?

Відповідь:

Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Питання:

Яка форма договору оренди?

Відповідь:

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Питання:

Коли набирає чинності договір оренди землі?

Відповідь:

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Питання:

Хто являється орендодавцями землі?

Відповідь:

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальнійвласності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Питання:

Як отримати дублікати документів про освіту (атестат, свідоцтво)?

Відповідь:

1. Для отримання дубліката подаються наступні документи:

1.1.Заява власника документа про видачу дубліката. У заяві зазначаються причина втрати або пошкодження документа, прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, телефон (за наявності); найменування документа, який втрачено або пошкоджено, назва навчального закладу та дата його закінчення, інші відомості, якщо власник документа вважає їх суттєвими для видачі дубліката.

1.2.Довідка з органів МВС (у разі викрадення або вчинення інших злочинних дій, що призвели до втрати документа про освіту).

1.3. Оголошення у друкованих засобах масової інформації за місцем проживання власника документа про освіту, у якому повинно бути зазначено: назва документа про освіту, його номер та дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким навчальним закладом, та про визнання його недійсним.

1.4. Копія платіжного документа про оплату витрат на виготовлення дубліката документа про освіту.

1.5.Копії паспорту та коду.

1.6. У разі зміни прізвища — копія документа про зміну.

1.7. Довідка архівної установи (у разі повної ліквідації навчального закладу).

1.8. Заява подається до навчального закладу, який видавав документ про освіту. У разі злиття (приєднання) навчального закладу, заява подається до правонаступника реорганізованих навчальних закладів. У разі повної ліквідації навчального закладу, що видав втрачений документ про освіту, зацікавлена особа звертається до архівної установи за відповідною довідкою.

1.9. Замовлення на виготовлення дубліката втраченого документа про освіту подається безпосередньо загальноосвітнім навчальним закладом до відділу освіти Роздільнянської районної державної адміністрації .

1.10. Відомості про видачу дубліката заносяться до книги обліку виданих документів про освіту із зазначенням серії і номеру документа та слова "Дублікат".